» Матеріали для уроків » Чорнобиль » Чорнобильська катастрофа.

div>
 
 
 

Чорнобильська катастрофа.

Автор: sagevgen опубліковано: 23 березня 2010, переглядів: 7449

0
Чорнобильська катастрофа.

Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалося у наше життя це лячне і моторошне слово – Чорнобиль.
Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Важким колесом «прокотилася» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.
Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди відусюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.
У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік стали до ладу чотири енергоблоки, приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалося. Відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини. Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А скільки тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка.
Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній станції сталася аварія – вибухнув один з блоків. Ніч з 25 на 26 квітні, 1година 23 хвилини 43 секунди.
За свідченням очевидців приблизно о 1год 23хв роздалося 2 вибухи, над 4 блоком полетіли палаючи куски та іскри. Частина їх впала на дах машинного залу. Розпочалася пожежа. Ті, хто тієї ночі не спали, бачили вогняне сяйво, але ніхто тоді і гадки не мав, що сяйво те смертельно небезпечне.
Першими в бій – справжній бій, інакше не назвеш, вступили пожежники. Жорстока боротьба з вогнем продовжувалась багато годин. Сили невблаганно танули. Невидима, нечутна радіація косила людей. Прибували на допомогу все нові і нові підрозділи. Мобілізована медична служба вивозила потерпілих і надавала їм допомогу. Спільними зусиллями вогонь вдалося приборкати. Проте залишався ще страшніший ворог – радіація, і боротьба з ним ще була попереду. Тоді ще не були з’ясовані масштаби катастрофи. Поки у високих кабінетах обмірковувались можливі наслідки, під згубним радіоактивним фоном жили і працювали люди. Йшли приготування до свята Першого травня. Міста і села жили звичним життям, тільки чомусь оголосили, щоб менше перебували на вулиці. В звичайному ритмі пройшли святкові демонстрації в містах.
Коли оцінили масштаби катастрофи, стала очевидною евакуація населення із найбільш небезпечної зони радіусом 30 кілометрів навколо станції. Була проведена у максимально стислі строки евакуація. Люди назавжди покидали рідні місця. Їм було оголошено, що найближчі роки вони сюди не повернуться.
За довгі місяці напруженої роботи реактор було заховано у міцний бетонний саркофаг. Була проведена дезактивація – тобто знезараження забруднених радіоактивними викидами територій.
Величезні території в Україні, Білорусії та у Брянській області Росії виявились непридатними для проживання людей та для сільськогосподарського виробництва. Значно менше були забруднені пост чорнобильськими радіонуклідами території інших європейських країн – Австрії, Болгарії, Англії, Греції, Італії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Румунії, Туреччини, Угорщини, Фінляндії, Швеції, Югославії. Сліди чорнобильських випадінь ідентифіковані практично на всіх континентах земної кулі.
Порожні покинуті села і міста… В яких немає навіть жодної живої тварини. Моторошно стає від такої безрадісної картини. Реальністю стала і смерть людей,що наступає внаслідок радіоактивного опромінення. Десятки тисяч людей брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Значна частина їх одержала серйозні дози опромінення, навіть часто смертельні. Люди до сьогоднішнього дня продовжують жити на небезпечно забруднених територіях.
Якщо відразу ж після аварії основними дозоутворюючими радіонуклідами були короткоживучі ізотопи (насамперед ізотопи йоду), то сьогодні, через два десятки років після аварії, основну роль відіграють радіо цезій Cs, стронцій Sr та ізотопи плутонію. Учені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основних радіонукліда. Велика частина з них розпалася протягом декількох місяців після аварії і небезпеки вже не представляє.
Сама радіація – явище досить звичайне. Ми живемо в радіоактивному світі. Кожна людина трошки радіоактивна. І все ж, попри всю поширеність, радіація дуже небезпечна, бо випромінювані частинки і хвилі можуть викликати зміни в інших атомах, дуже важливих для живих організмів. У сучасному світі радіація постає здебільшого із космічних променів, гірської породи земної кори та інших природних джерел. Це звичайна, або так звана фонова радіація. Вона залишається відносно сталою протягом тисячоліть. Небезпечна радіація штучна, в тому числі та, що створюється частинками, рознесеними вітром після вибуху реактора. Радіація нечутна, невидима і не має запаху. Вона неприступна для наших органів чуття, але якби і фіксувалася ними, то людина однаково беззахисна перед нею.
Ріст кожної клітини в людському організмі регулюють гени. Саме вони визначають, коли і як має ділитися клітина. Якщо ці гени пошкоджені, може наступати нерегульований поділ клітин. У деяких випадках це спричиняє страшну хворобу – рак. Лише один атом радіоактивного ізотопу, одна пошкоджена клітина – і будь-хто може померти. Внаслідок існування природного радіоактивного тла ми всі щосекунди зазнаємо ударів з боку 15 тисяч радіоактивних частинок. На щастя, імовірність розпаду будь-якої із них під час перебування в нашому організмі та непоправного пошкодження клітин дуже мала. Однак деякі із них надзвичайно небезпечні. А окремі залишаються такими протягом тисячоліть.
Наслідки Чорнобильської катастрофи особливо руйнівно вплинули на екологічний і економічний стан України, для якої чорнобильська проблема сьогодні є однією з визначальних, і від успішного розв’язання якої значним чином залежить як сьогодення держави, так і її майбутнє. Сьогодні найбільш забрудненою частиною держави є північне Полісся. Сільськогосподарські продукти і сировина, вирощені на забруднених територіях, також тією чи іншою мірою радіоактивно забруднені.
Довгострокові наслідки чорнобильської аварії для здоров’я людей сильно недооцінені, стверджує міжнародна екологічна організація Greenpeace. В оприлюдненій Greenpeace доповіді зазначається, що недавні дослідження підтверджують: чорнобильська радіація стала, або стане в майбутньому, причиною 100 тисяч смертних випадків від раку, а офіційні дані, якими оперує Міжнародне агентство ООН з атомної енергії (МАГАТЕ), - це величезна недооцінка людських страждань. Екологічна організація наголошує, що радіація вражає імунну і дихальну системи, систему кровообігу, а також викликає збільшення ембріональних дефектів і пологових травм.
За даними Greenpeace, кількість захворювань на рак різко зросла в Україні і Білорусі. У Білорусі між 1990 і 2000 рр. спостерігалося збільшення ракових захворювань на 40%, а в Гомельській області – на 52%. В Україні було 12% підвищення рівня ракових захворювань, при цьому в Житомирській області смертність зросла майже втричі.
Окрім безпосередньої дії радіації, здоров’я людей, які потрапили під чорнобильську хмару, зазнало серйозного випробування цілим комплексом соціально-економічних проблем: втрата землі, переселення (більш як 300 тис. осіб), економічна криза, брак адекватної інформації, наголошують в Greenpeace.
Наше покоління розуміє, що не земна куля належить нам, а ми належимо їй. Тому зусилля всіх держав повинні бути зосереджені на зниженні ядерної зброї, на тому, щоб довести до мінімуму ризик від використання ядерної енергетики. Ми розуміємо: наше майбутнє – у наших руках і та трагедія людства не повинна ніколи повторитися.

Категорія: Матеріали для уроків » Чорнобиль

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватись або увійти на сайт під своїм іменем.
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.